Зима… А він сидить на тротуарі,
Повз нього люду течія стрімка,
Невкриту голову вкривають снігом хмари,
Вогнем пече простягнена рука.
В облізлу шапку дзенькають монети,
Обдерту душу холод пропіка.
Оце судьби його і драми і сонети,
Фінал життя – простягнена рука.
Хтось милостивий, хтось такий байдужий,
Квапливо скнара поглядом тіка,
А він сидить, зсутулений, недужий,
Тремтить його простягнена рука.
