Вірші босими п'ятами втоптують талий сніг.
Не важко тепер римувати.
Просто буває лінь.
Хтось бувало себе вгамувати
Декілька років не міг,
А хтось цілував закривавлений панський батіг.
Бувало, зима замете за ніч мільйони думок.
Не збереже оберіг.
Не захистить замок,
В усіх — персональний гріх
В когось — жага до жінок.
А для когось бог — клей і маленький кульок.
