У вирі почуттів, емоцій і натхнення
Так легко заблукать серед примар і снів;
Чомусь так просто видумати власний світ
Без правди, щирості й розуміння суті.
Я сам завжди будую всі замки на піску
Й втрачаючи я так сумую від власної брехні,
Нічого ж не було й не трапилося в борні,
Чому ж тоді в мені лунає тільки болю присмак?
Я заблукав й не бачу світла й шляху далі,
Мені б ще оглянутись і зрозуміти правду
Та я так сконцентрований все рвусь вперед,
Що біжучи не бачу правди й суті взагалі.́́
