ВАСИЛЬ
Праворуч від мене, біля дверей лежить Василь.
Дебелий. Зріст десь 193 см. Товстий та з пузом. Волосся росте у нього зі спини на груди довгими рідкими міцними волосинами, на плечах вже сиве, тому здається, що над ним плаває білий ореол - він весь час ходить у білій майці чи, що частіше, до поясу голий. Жарко.
Голова маленька, очі майже поросячі, але по-українські хитрі і розумні. Голос має дужий і тільки інколи розмовляє пошепки. Часто говорить по телефону - йому теж часто дзвонять. Розмовляє виключно народною українською мовою, інколи непомітно вставляючи російське "бл..ь". Хоча і має вищу освіту.
Його рингтон та мобілці "Гімн України".
Дуже любить розказувати історії, але обов'язково із подробицями: де, хто як живе, як стояла хата колись і як вона стоїть тепер, де стоїть/стояв колодязь, дерева, як кого звали та яке родичанство у героїв його розповіді...
Ветеринар за освітою і займав високі посади в різних м'ясних організаціях. Останній рік працював на Книжковому ринку Петрівки охоронцем, бо сільське господарство луснуло.
Приїжджає дружина - мала, хитруща, швидка в рухах, компанійська і доброзичлива. Два сина, з яких один зараз є велике цабе - заступник Когось в Чомусь на рівні держави.
Інфаркт отримав на рівному місці - не хворів, тягав мішки з картоплею і раптом стало якось ніяково. В минулому дружина сина, з якою гарні стосунки, ну, ви знаєте, вона ще приходить із сином, хоча і розійшлись, то от, вона викликала швидку. І все - виявили інфаркт. Але це виявилося не все - діабет виявили. Для Василя це було взагалі несподіваним. Трохи перелякався. А тут ще і запалення легень, як у всіх інфарктників!
Лікується легко, з гумором, який часто буває "народним". Дуже уважний до інших хворих і завжди прагне якось допомогти, хоча і ховає свої болі за мовчанням. Біль проходить - тоді він надолужує впущену можливість розповісти наступну історію із свого і не тільки життя.
Стосунки з лікарем гарні, поважні, бо він слухняно виконує усі настанови.
Критичний, але патріот України до мозку кісток.
*******
