Знов обпадатиме листя як вперше,
горітиме полум’я спогадів й літа…
Я такий як і всі, я – кожний, я – решта,
моє серце страждати може й боліти,
мовчки терпіти розлуки й незгоди,
всі заздрощі, правди й неправди чужі…
Скоро осінь візьме свої звичні ноти,
й чекатиме вкотре мене на межі,
десь там, де в лісах загубився мій спокій,
там вітер гойдатиме стиха гілля…
Лишилось до осені всього пару кроків,
горітиме полум’я спогадів…,я….
