Дивився на тлю на калині –
Там сновигали мурахи.
«Мурах ненавиджу віднині
І тлю, що калину страждати
Примушують – занапащають.
Чи ж не варті огуди неспинні?» –
Вірш написав і пустив між люди.
Люди ж розуму не втрачають:
«Ти помисел божий гудиш!» –
На путь істини наставляють:
«Все богом дано у своєму часі –
Тобі і калині… й комасі…»
