Зів'яла троянда
Ніхто не поливає.
Залишилась самотньою
під синім небокраєм.
Червоне сяйво згасло
палаючим вогнем
уже не повернути…
а день летить за днем.
Розсипались пелюстки,
На землю впали тихо
І нікуди подітись,
Тепер їм тільки лихо.
Росла собі троянда,
Красою милувалась,
Усі її любили
Про неї турбувались.
Не знала вона горя
Життям свої пишалась,
Не знала, а воно –
Взяло і обірвалось.
Забули про красуню
І більше не згадали,
Та не почуті сльози,
Що посаду блукали.
Тепер їм не потрібна,
Вона уже зів'яла,
А разом із нею –
Краса уся пропала.
За що тебе, трояндо
Так люди не любили!
За що тебе покинули,
А потім і убили!
Байдужістю убили
І тим,що не вона
Тепер милує очі –
А зовсім вже друга.
Самотня троянда
на поміч гукає,
Але ніхто не чує,
Але ніхто не знає…
