Під самотнім дубом місяць щез, погас.
Шлях в густому лісі сповістив про час.
Там, де на сопілці грала тихо нам,
Там в полон віддався я твоїм вустам.
Під самотнім дубом, там чекав на спів,
Там останню пісню ліс відгомонів.
За межею чорних дерев’яних брам
У полон віддався я твоїм вустам.
Ніч була незрушна, тиха мов мертвець.
Тиха, наче поле, що полишив жнець.
Під самотнім дубом знову я згадав,
Як віддався якось у полон вустам.
Там зозулі пісня видала мені,
Що моя домівка в попелі й вогні.
Скільки б не чекав я, лісовий туман,
Мовчки нагадає, що тепер я сам.
