Моє життя, події ранять душу.
В потоці днів скалічені життя.
І спокій снів словами не порушу.
Та від думок не буде вороття.
І зранена, скалічена країна
Вмивається сльозами від жалю.
Коли ховає в землю свого сина.
О люди, зупиніться, вас молю.
Для чого л'ється кров на тихі трави?
Вони і так замучені стоять.
А кожна смерть це горе для держави.
За кожну смерть знов сльози полетять.