Колись закінчиться усе.
І смерть уб'є любов,
А серце стане мов пусте,
Не стукне живо знов.
Та й розум відійде кудись.
Не буде духа в тілі.
Людини мрії не збулись,
Разом із духом відлетіли...
А ми сиділи
І чекали на це все.
Ми думати тоді не вміли,
Бо думали, що Бог його спасе!
Кого судити після цього?
Бо наша тут чітка вина.
Не буде в світі більш дитя такого.
По нім лишилась тишина.
