Змертвілими степами Донбасу
Крокують солдати забутого ешелону,
Такі втомлені, але все-одно невимовно красиві
Їх краса у їхньому серці, в кожнім слові, а особливо в діях
Трохи скривджені невідомими силами,
Трохи облишені напризволяще
Десь в тайзі в Росії крокують такі самі
(але все ж таки менш волелюбні люди),-
Між собою в недалекому друзі,
та зараз в горлянку стрільнути ладні заради шматка хліба
Бути взаємновічливими та взаємокрасивими- це не про них;
Війна вб`є кожного хто стане на шляху правди та сили,
Залишається вижити серед бруду й непорозуміння, й повернутися у рідну-мирну країну.
