В світлі зір, в тьмі опівнічній
Кожен крок – іде луна,
Й завмира у тиші вічній,
Де була колись Вона,
Де так рясно квітли квіти,
Щебетали солов’ї...
Що ж, тут правди ніде діти,
Як і всі думки мої...
Солод – гіркою смолою,
Щебет – шелестом змії,
І душа стала вдовою...
Як і всі думки мої...
І куди ж в тьмі опівнічній,
В мерхтливім світлі зір
Йти тепер? Фінал трагічний...
Лиш душа благає – вір!..
