Уяви, як холодне тонке лезо розрізає твою плоть. А тепер відчуй, як метал знову крає свіжу криваву рану… І такі відчуття вкривають усе твоє тіло: руки і ноги, коліна та лікті, – уся шкіра нагадує червону дошку для гри в шахи. Тебе шматують, живою багряною рікою сочиться з тебе життя. Тільки уяви. Вистачить одного відчуття.
Під грудьми злегка свербить, ніби від дотику шерстяного светра. Млість прокочується тілом, лоскоче й смакує терпкими вишнями. Крізь ребра пробиваються тонкі гілки з наповненими живими бруньками. Дикими стеблами проростає душа до світла.
