Я не творю добро,
І співчутя немаю,
І якось все одно,
На двері, зачинені до раю.
Ненавиджу я все,
До болі проклинаю,
Навколо все песте,
Я вища від лайна, я знаю.
Я горда є людина,
А може гордовита,
Все випила до дна,
Я від брехні вже сита.
Ступаю тихо слідом,
По трупах не жевих,
Я не з дитинства родом,
Забула родовід німих.
Ви люди?! Хто дав право!
Ні, ви леше ссавці!
За бійку кричать:"Браво!"
Йдіть розому купіть!
Було життя красиве,
Неначе той пейзаж,
Та стало воно сиве,
Душа сховалась у бліндаж.
І постріли з гармати,
Лунали від усіль.
Хотіла я на скрипці грати,
Але тепер немаю мрій....
