Нами бавляться, нами грають,
нас розігрують у лото,
не пускають "рабів" до раю,
не питається нас ніхто
про бажання...
О древній роде,
Що запрагнув собі, чудний?..
По терновий вінeць свободи
брат із братом шикує стрій.
Брат із братом візьмесь за руки
і дотулить плечем плече...
- Чуєш, брате, тривожні звуки...
Ллється кров, що у рай тече...
Грай, картяре, на людські душі -
пімсти тліє пекельний дим,
бо свободи вина хильнувши,
не нап'ємось уже нічим.
Бо не дарма життя пролите,
дух любові не вмер, не всох
Бо не можна того убити,
що дарує предвічний Бог.
Дуже гарний, дуже вчасний твір! Радила б його прочитати усім тим, хто до сих пір не зрозумів суті того, що відбувається зараз в Україні! Тільки в "обране"! Дякую...
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це справді гра. Жорстока і підступна... Шкода, що не всі люди це розуміють. Дехто воліє хмеліти від порожніх обіцянок Кремля. Дай Боже, щоб вони прозріли...
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Наталочко, прикро, але не всі розуміють, або не хочуть бачити справжный стан речей...
Дякую!