На мент єдиний залиши
Свій біль, думки і горе
О.Олесь
Ми часто ставимо перед собою
Не ті завдання й непотрібні цілі,
А час пливе нестримною рікою,
Зі спогадів - лиш будні бідно-сірі.
Ось день за днем - життя минає,
Сьогодні – рік, аж тут – і в школу,
А там вже й інститут чекає,
Сім’я-робота – й так по колу.
Вчорашню тво́ю безтурботність
З’їдають нинішні турботи.
І ти благаєш про самотність,
Надіючись, що з нею спокій.
Та ні. Самотність – це страждання,
це біль, це страх, це почуття,
яке приносить хвилювання
і знищує твоє життя.
Ось почала про непотрібні цілі,
А наостанок про самотність говорю.
Якісь вірші мої незрозумілі.
Зловить ніяк не можу думку ту одну.
Але сказати ось, що хочу
(Надіюсь, це буде пояснення моє):
В житті безтурботні не бувають самотні,
а самотні нарікають на все́, що в них є.