Наша стежка в гаю
Заросла вже травою,
Там любов ми свою
Вiдшукали весною.
Пам`ятаєш тi днi,
Як любов була з нами,
Щебетали пiснi
Нам гаї солов`ями.
Ми зозулю кувать
Як подовше просили,
Наперед щоби знать
Скiльки жить залишилось.
Як зривались зiрки -
Загадали бажання:
Щастя нам на роки
Та мiцного кохання.
Зруйнував час усе
I любов i кохання,
Вiн усiм принесе
Тiльки старiсть й страждання.
Ми ж душею ще там
У гаях з солов`ями,
Де любилося нам
Й говорилось вiршами.
28.08.2000
