Розтанути не може слово –
Лиш тiльки вiдiйде до часу
Туди, де споглядає нас казково
У золотi свого iконостасу.
Коли ж нас кличе мить творiння
Цей свiт вiд бруду захистити,
Слова злiтають у зорiннi,
Щоб духом правди просвiтити,
Щоби не дати злу нас стерти,
Пророцтвом виправити волю
Та нiжним килимом простерти
Для нас з любов'ю шиту долю.
