Втома безмежно борсається у
Холодному, часом заплутаному, часом порваному
Павутинні існування
Втома освічує шлях, коли здається, що
його, як такого не існує
Подумки записує ноти на твоїх осенях
Вони ж, у свою чергу,
знову
Знову
Знову
Стираються.
І так - вічність.
Допоки вона існує – ти живий.
Допоки хочеться розпутувати ці вузлики
Допоки
Не втомишся.
