Р А З Р Ы В
1
Не недели, не месяцы - годы
Расставались. И вот наконец
Холодок настоящей свободы
И седой над висками венец.
Больше нет ни измен, ни предательств,
И до света не слушаешь ты,
Как струится поток доказательств
Несравненной моей правоты.
2
И, как всегда бывает в дни разрыва,
К нам постучался призрак первых дней,
И ворвалась серебряная ива
Седым великолепием ветвей.
Нам, исступлённым, горьким и надменным,
Не смеющим глаза поднять с земли,
Запела птица голосом блаженным
О том, как мы друг друга берегли.
Р О З Р И В
1
Не неділю, не місяць - роками
Розлучалися. І накінець
Холод справжньої волі між нами
І над скронями сивий вінець.
Зрад нема і підступних моментів,
Й до світанку не слухаєш ти,
Як струмує поток аргументів
Незрівняної з чимсь правоти.
2
Ось так завжди буває в дні розриву,
Постукав в двері привид перших днів,
Вірвалась верба серебристо-біла
У пишності сивіючій своїй.
Безтямним нам, до гіркоти надмінним,
Що очі від землі не відвели,
Співала пташка голосом чарівним
Про те, як ми кохання берегли.
