я відкриваю новий океан в собі – твоїм іменем
я його назву. І вирушу в плавання
в простори незвіданих почуттів,
емоцій-вражень-переживань,
нетерплячості від бажаного,
очікування бажаного,
отримування бажаного
солодкості моментів,
швидкого плину часу разом,
одночасно сказаних слів,
однохвилево подуманих думок,
спільно запалених поривів пристрасті,
спільно заквітчаних поривів ніжності
-
тихих лагун задоволення.
З тобою.
І вирушу в плавання,
в простори незвіданих почуттів,
емоцій-вражень-переживань,
розхристаних нервів,
солених сліз,
гарячих сварок,
глибокого нерозуміння,
глибокого небажання,
глибокої байдужості,
гучних хлопків дверима,
агресивних жбурлянь телефоном,
нападів алкогольного сп’яніння
–
шалених штормів неспокою.
З тобою.
і я потону в тому океані.
я надихаюсь води,
повні легені.
і повільно злітатиму на дно цієї водойми.
і залишатимусь лиш згадкою у чиїйсь оперативній недовговічній пам’яті.
лиш ти згадаєш – пірнеш – витягнеш моє бліде тіло- вдарятимеш по грудній клітці – трястимеш обличчя – заплутуватимеш довге волосся, яке прилипатиме до обличчя - кричатимеш – повертатимеш.
І я вдихну тебе.
І почую «люблю».
І попливу.
З тобою…
дуже нижний виирш. и емоцийно виважений
захоплюе атмосферою образив
тому здалося що ти майже все з цього прокрутила/протягнула через себе. це видчуваеця
Дагней відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Частково. Більше просто з голови. Можливо, те, чого не вистачало.
ДЯкую Тобі!!