Як дорого все ж таки платим,
Ми за свої почуття,
І в час лише коли втратим,
Приходить до нас каяття.
Як важко думати, дихати, жити,
Коли коли на душі лежить жар,
І боляче спокійно тліти,
Принісши себе тобі в дар.
Тепер я їду, я далеко,
Хай час тече як та вода,
А я буду мов лелека,
Що зайвим випав із гнізда.
А за вікном біжать будинки,
Проїду міста, села та ліси,
Я хочу жити з нової сторінки,
Я хочу більше такої краси.
