За твором Л.Мартовича « Булка»,
на конкурс
Завітав урядник до пекаря в гості,
Вжити до обіду,чарку коньяку,
А щоб жінка часом, не згоріла в злості,
Через хлібну лавку, скоротив ходу.
Вийшов та жахнувся, бачить воєводу,
Спробував вернутись, та іти не зміг,
Той з нього глузує «Що, дівочу вроду,
Ясний пан шукає, чи торішній сніг?»
Від ганьби урядник, вмить примчав додому,
Голову схиливши розповів про все,
Жінка допікає « В цьому світі злому,
Будь-яка дрібниця, зі світу зживе».
І тепер урядник ходить лиш провулком,
Бо боїться скажуть в очі щось гірке,
«Опустився зовсім, сам купляє булку,
Обіднів дощенту , служку не найме».
І як тільки вчує про булки промову,
То біліє зразу , як в хаті стіна,
Світ ясний не бачить, чорніє від втоми,
Гонор позбавляє урядника сна.
