...і я падаю з неба, кометами, тишею, зорями
ні мертвими, ні живими, втомленими від чужого світла, чужих ліхтарів.
Літер.
Я вперше і перша візьмусь за твої руки, бо більше нікому і більше ніколи,
Перші слова, перші кроки, усмішка, тендітні доторки,
Завжди щось залишається першим, і вперше,
Хто знає, як говорять про мертвих, що тоді відчувають мертві,
Що живі, хто живий?! Тільки ти!
Бачиш ти перший на цьому старті, єдиний хто має здатність,
Не повторити свій шлях, тільки прямі лінії ламаних снів, коридорів.
А за вікном проливні дощі, мокрі вулиці,
Все б здавалось, як завжди,
Тільки в очах світять сонця твого життя.
Перейти б ці кордони, поламати замки у всіх дверях,
Бути непрошеним гостем.
Тільки так тримай мою руку,
Навіть якщо до неї кілометри років
І спокій...