Ще мандрівка рання
пахне щовесни.
І п’янке кохання
ще прийде у сни.
Ще в пляшках іскриться
світле, молоде.
Хто щоночі сниться,
теж колись зайде.
Серцем пожаліє,
словом пом’яне,
і розбудить мрію,
що не промине.
Ще журитись рано,
та радіти гріх,
поки не загляне
доля за поріг.
І в якусь неділю
повінчає знов,
і цілющим зіллям
буде нам любов.
І по душі наші
зійдуть дві зорі,
і про долі кращі
скажуть кобзарі.
