Дуже часто у віршах можна почути, що хтось у комусь розчарувався, але потрібно не забувати, що цей процес, як правило, двосторонній…
Як вберегти себе від розчарувань? Одна із відповідей – не поспішати зачаровуватись. Є ще одна важлива причина непорозумінь – ми сприймаємо співрозмовника таким, яким самі собі його намалювали в своїй уяві, або яким він себе презентував у поведінці чи в слові. Ні для кого не таємниця, що навіть у реальності не завжди можна побачити справжню сутність людини, а що вже говорити про псевдоніми на екрані…
Чи варто звинувачувати одне одного у віршах привселюдно? Думаю, що для цього є приватне листування. Поети – це не пересічні люди і вони мають бути морально і духовно вищі від усього буденного і земного…
Всі, без винятку, можуть помилятися, але чи доцільно включати амбіції, може краше перемовчати, переболіти і все переосмислити?…
У деяких творах автори пишуть, що є поети зі світлою душею, а інші мають темну. А може це в одній і тій же світлій душі є ніч і день? Так само, як дві сторони медалі, кожна палка має два кінці і так далі…
Для віршів є багато прекрасних тем, і сумних, і радісних, але хотілось би бачити побільше сонця у віршах і зігріватися в променях поетичного світла…