Чорна хмара заступила
Засивілий небокрай.
То зібралась божа сила:
Кому - гнів , кому - врожай.
Крутить сильно , йде невпинно.
Не зупиниш ні на мить!
Міць гуртує і повільно
Десь спалахує й гримить.
Вихри мчаться , віти гнуться,
Хвиля проти течії,
За поривами несуться
Гнівні громові вітри.
І у трепетнім чеканні
(Чи уб’є , чи пронесе)
Все живе, мов на заклання,
Славу господу несе.
*
Так в спільноті те ж буває,
Якщо злу не має меж:
Громовиця все змітає -
Що посіяв , те й пожнеш!
Ось кримінал й олігархія
З поцупком носяться своїм.
Гнівиться , піниться стихія -
Схаменись, бо гряне грім!
