Годинник показує четверту ранку. Дивно, але заснути і провести цю ніч в країні чудес є неможливим.
Ти нарешті стаєш з ліжка і повільною ходьбою прямуєш на кухню. Береш велику чашку, і машинка, гримучою блискавкою, наповнює її такою гіркою, але життєво необхідною кавою.. Після цього ритуалу ти перериваєш усі шафки у пошуках давно покритої пилюкою отрути. Кава з коньяком чи, правду кажучи, коньяк з кавою- якраз те, що тобі зараз потрібно, те що ти готовий проміняти на повітря, наповнююче твої легені щодня, щогодини. Цей , давно запорошений спогадами напій, ти поглинаєш, сидячи за кухонним столом, який вже точно не підходить ні під твої уподобання, ні під твій настрій. Скоріш за все години дві назад на вулиці йшов дощ, а можливо, це було лише десять хвилин тому. Міра часу вже давно немає значення... Відвикши від цієї давно покинутої звички, ти залазиш в холодильник у пошуках молока. Концентрацію алкоголю це навряд чи зменшить, проте терпкий смак спирту переб'є.
Чашка пуста. До світанку ще приблизно дві години. Ти натягуєш поверх піжами невідомо де отримані чоловічі джинси і теплу кофту. Витягуєш одну цигарку і на дотик знаходиш запальничку. Напис на пачці намагається зупинити тебе, але чого в наш час варті пусті слова?
Квартира пуста, але звички незмінні. Якомога тихіше ти відкриваєш двері і виходиш на спільний балкон. Але цього мало. Пожежною драбиною ти вилазиш на дах. Мокро і сиро. Волосся розвиває сильний вітер і ніби намагається вберегти тебе від смертельного дійства. Але ти непепеможний.
Пускаючи дим поверх будівель сплячого міста, ти насолоджуєшся цією самотністю.
Непомітно, куплене за 11,50 щастя закінчується. Дешеве задоволення. Ти спускаєшся назад, виключаєш світло і лягаєш у досі тепле ліжко. Ще недавно ти був богом на висоті 25 поверхів, а тепер ти звичайний раб своїх стереотипів.
