Навіщо всі слова говориш за проханням?
Так хоче серце ласки . Її воно чекає….
Моя душа біжить за втраченим бажанням,
Бажання у тобі . Воно , як ти, тікає…
Вже іншим почуттям твій перейнявся мозок..
Я жадібно стискаю мобільний телефон.
Благаю тепле слово, неначе відморозок!
І серце знов кричить у ретро - мікрофон!
В агоніях кричу, і б’юсь об білу стінку,
Кидаю на підлогу предмети зі столів,
Сьогодні я боєць , іду до цілі стрімко!
Моя війна самотня: без війська й королів!
Години сліз солених наповнили відерце,
Жую й ковтаю текст, який не розпізнала,
І власними руками вбиваю трепіт в серці,
Вбиваю те бажання, якого так чекала!
Мобільний , наче персик, стиснула у руці,
І сік солодкий вперше, з жагою випиваю!
ЗагОїлися рани на зболенім лиці,
У цій війні холодній, я лиш тепла благала!!!
дуже хороша тема! проте передали недостатньо влучно... трішки б побільше холодного цинізму... + є помилки в словах.... я б над ним ще порацювала... в ньому є свій промінець
ВОно вже тут 
причому такий безтолковий бій!!!!! 
дякую.... 
Така зранена болем поезія.. 
егеж бо.... 
