Безладно вогнище тріщить, Лікує рани потаємні… Шукаю істину банальну, Насправді так нестерпно і байдуже водночас, І хочеться кричати у безодню, Та всі слова мої німі, Німі до страху, сорому, до сміху… Це моя страта! А на очах лиш крижана сльоза сія…
ID: 351809 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 20.07.2012 21:33:05 © дата внесення змiн: 20.07.2012 21:33:05 автор: Журавель Яна
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie