Сердце бьётся ровно, мерно.
Что мне долгие года!
Ведь под аркой на Галерной
Наши тени навсегда.
Сквозь опущенные веки
Вижу, вижу, ты со мной,
И в руке твоей навеки
Нераскрытый веер мой.
Оттого, что стали рядом
Мы в блаженный миг чудес,
В миг, когда над Летним садом
Месяц розовый воскрес, -
Мне не надо ожиданий
У постылого окна
И томительных свиданий.
Вся любовь утолена.
Ты свободен, я свободна,
Завтра лучше, чем вчера, -
Над Невою тёмноводной,
Под улыбкою холодной
Императора Петра.
_ * _
Серце б"ється, та не палко.
Що мені років сліди!
На Галерній, там, де арка,
Наші тіні назавжди.
Крізь опущені повіки
Бачу я - зі мною ти.
Віяло моє навіки
У руці твоїй лежить.
І тому, що поряд стали
Ми в блаженну мить чудес,
В мить, коли над Літнім садом
Місяць сяючий воскрес, -
Не потрібні вже чекання
У набридлого вікна
І виснажливі стрічання:
Втішена любов сповна.
Кожний з нас отримав волю,
Нас минуле не трима -
Там, над темною Невою,
Під усмішкой льодяною
Імператора Петра.
Молодец, Оленька. Замечательно получилось 
