Навіщо нам когось завжди обсирати,
Заходити ще дальше в словесну дилему?
Давайте всі присядем, і будем співати,
А потім під вином продовжимо тему.
Навіщо ви забули, про те як любити?
Про те що ми усі, як сестри і браття?
Відкриємо вино, яке варто загріти,
І кинемо проблеми у високе багаття.
А потім будем разом дивитись у небо,
Прекрасне і синє, глибоке-глибоке.
Відмовимось від всього, чого нам не треба,
А надто від пальної огидної водки.
А так лише хотілось усіх вас зібрати,
Пуститись у мандрівку чи на фестивалі.
І по-дружньому біситись, бешкетувати,
Не думати про те, що буде далі.
Бо все буде файно і все буде добре,
Ми будемо жити, ми будем радіти.
А поки витрем сльози, частково і соплі,
І будемо дорослі, які знову діти.
А так лише хотілось усіх вас зібрати,
Пуститись у мандрівку чи на фестивалі.
І по-дружньому біситись, бешкетувати,
Не думати про те, що буде далі.
