Не повернусь! Не повернусь і не згадаю!
Нема назад дороги. Немає вороття.
Вже із платформи поїзд вирушає
Лиш вихід є один – болюче забуття.
Із білого перону, на сходи я ступаю.
Іще один, один-єдиний крок,
Іще один і поїзд вирушає.
Настала вже пора тиснути «СТОП».
Він їде, ні не їде, поїзд – мчить
За вікнами згасає сонце.
І всередині більше не болить
Те що було, тепер -- через віконце…
І віддаляє поїзд, віддаляє…
Несе мене він геть з того життя.
Нове вікно тепер я відчиняю.
Тепер вже стерлось з пам*яті буття…
Вже за спиною кілометри, милі..
Вже за спиною те старе життя.
Воно біжить і зупинити ми безсилі.
Туди, що вже пройшло – немає вороття…
