Говорили мені верби і тополі,
Що кохання, то капризне почуття.
Але я, чомусь, не слухав їх ніколи,
Ось, узяв і закохався, як дитя.
Все це сталось серед осені, раптово,
Ти прийшла в моє збентежене життя,
Ти проникла в мою душу так глибоко,
І до тисячі дійшло серцебиття.
А на дворі опадало тихо листя
Я чекав на твою відповідь щодня.
Але ти , як і раніше, все мовчала,
І відчув тоді у серці дивний холод я...
А коли осіння ніч пройшлася садом,
Ти промовила: тебе я не люблю !
Плакав я. І дощ ридав разом із градом,
Серце краялось від болю і жалю.
Але вірю я, не втративши надію,
Що прийде до мене осінь золота.
Знаю я, що закохатись знов зумію,
І між вербами з'єднаються вуста.
Я так розумію, тобі хочеться аналізу вірша, а не просто "одобрямс!". Що ж, не знаю чи маю таке право, але, насамперед,назву тобі кілька загальноприйнятих правил: ти повинен перевірити ритм вірша та рифму, потім зверни увагу на побудову речень: чи немає там зайвих слів та чи правильно вони побудовані,і звісно ж чи дотримана ідея твору, чи має він свій "Хепі -енд". Удачі!
Дмитро Волинський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
