***
Листя з золота у круговерті
В водах блідо-рожевих ставка,
Ніби зграя метеликів в леті
З замиранням на зірку лягла.
Я сьогодні закоханий в вечір,
Любий серцю жовтіючий діл.
Заголив на самісінькі плечі
Отрок-вітер берізці поділ.
Холодок і в душі і в долині,
Синій присмерк отарі зрідні,
Сад за хвірткою стих, по хвилині
Стихнув дзвін й бубонця вдалині.
Я ніколи ще так бережливо
Цю розумну не вислухав плоть,
Я б хотів, як верба пустотлива
Погойдатись в рожевості вод.
Було б добре, на стіг усміхнутись,
Сіно б мордою місяця жмав…
Де ти, де ти, моя тиха радість –
Все б любив, і собі б не бажав?
Перекладено з С.Єсеніна
С. Есенин
* * *
Закружилась листва золотая
В розоватой воде на пруду,
Словно бабочек легкая стая
С замираньем летит на звезду.
Я сегодня влюблен в этот вечер,
Близок сердцу желтеющий дол.
Отрок-ветер по самые плечи
Заголил на березке подол.
И в душе и в долине прохлада,
Синий сумрак как стадо овец,
За калиткою смолкшего сада
Прозвенит и замрет бубенец.
Я еще никогда бережливо
Так не слушал разумную плоть,
Хорошо бы, как ветками ива,
Опрокинуться в розовость вод.
Хорошо бы, на стог улыбаясь,
Мордой месяца сено жевать...
Где ты, где, моя тихая радость,
Все любя, ничего не желать?