Прийду в цю ніч і ти мене обнімеш ніжно
Прийду і пригорнусь до тебе
Відчую я твого тепла…
Відчую щастя
Якого так не чула
Пригорнусь так як ніколи не пригорталася
Відчую ніжність тих могучих рук
В яких мені прийшлось не бути вічно
А так хотілось потунуть
Отам в отих без країх ніжних квітах
Де не має більше самоти
Де було повні ріки щастя
Бо там хотілося заснуть
І спать немов оту прекрасну вічність
Бо ти там тільки дарував
Отого щастя окаяного сліпого..
І повні ріки ніжних стріл любові
За що хотілося проспять
Усю ту вічні не щасливо
І поринуть і інший світ
Де було повні ріки щастя
В отому ніжному саду
Квітучих квіті самоцвіті
І на світанку ранньої роси
Де босоніж пройшлися ми
Немов ті діти,ще малі…
Які так вірять в дивну казку..
Яким немає дальшого життя
Бо ми завжди повіримо в дивну казку
Бо ще лишилися дітьми
І хоч тікає від реальності
Але завжди безумцями були…..
