кілька крапель у чай - ванільно,
спроби втеч із порожніх кімнат.
тебе більше не манить вільно
розходжати за стінами з ґрат
варто ж якось ввійти в квартиру
заглянути на світ з балкону -
й зрозуміти нема вже миру
мир взагалі нереальний (походу)
а надвечір роса, як фарба
разом з порохом - в пори, і прохолода
що лищилось від літа?! торба
де твоя колись "чистая врода"
запірнути б у ріки зефіру
або в амфорні клуби диму
замінила б ковтком ефіру
все, що виросло з твого полину
ти - хороший, часом занадто
(треба ж так - з головою в тебе)
місто каже: ти дивний автор
без печаток, і штампів, і лейбл
