Навіщо віриш ти в дива,
Коли навколо все так звично?
Заклякло, мертво і статично –
Буденність очі закрива.
Крізь ґрат залізо та іржу
Дивитися в порожні вікна.
Уламки скла, як хижі ікла,
Блищать і кличуть за межу.
Попід завісами повік,
Течуть, мов фарби, водоспади,
Веселки биті не до ладу,
Вогонь палає в руслах рік.
Іди, без страху і вагань,
По всьому, що життя цінніше:
Розбитих снах, зів’ялих віршах.
У криці шепотом розтань.
Мов чистий спирт слова гірки.
Розтоплять кригу, спалять душу.
Не замовкай, я знати мушу,
Як у вогні горять світи.
Над попелищем дим і пил.
Загине все, пустеля – вічна.
Спокійна, сюрреалістична:
На страх не залишилось сил.
Ми обпеклися, світ згорів,
Його відтворюємо знову.
Спочатку – темрява і слово…
Гірка усмішка замість слів,
Безмежна ніч на дні зіниць,
Одвічний спокій в них панує.
Свята пітьма не потребує
Руйнівника своїх темниць.
Закрий же двері. Я відбув.
Два оберти замкнуть кайдани
Замком у дверях. Старі рани
Загоївши, нові здобув.
25 січня 2011
Дуже різняться..цей схожий на тексти, скоріше пісні "Тінь Сонця"..російський варіант на музику "Подиху Сонця"..в них просто немає вокалу..просто музика..ну гарні вірші..що оригінал, що переклад..
furer відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Які музичні аналогії! Дякую, дуже радий.
Стало цікаво колись зробити подібний експеримент.