Ніч. Темрява і сміх.
Огортає нас усіх,
В кущfх ввижаються вампіри
Їх очі палають як сапфіри.
Ми боїмся, нас трясе
Скоро в прах нас рознесе.
І в садочок ми ходили
Хтозна-що ми там робили.
там всі мертві повставали
І життя у нас прохали.
І на місяць ми літали,
В пеклі з Дияволом бухали.
Ми співали "System of a down" до утра,
А потім лишень зустріли далбанутого Педра.
П'яні очі в нас світились,
Серце, як у вампіра билось,
Душа у п'ятки покотилось
І ми у вампрірів перевоплотились.
До Віки прийшли,
покуксали і пішли,
А Діана наче п'яна,
Наче мрія наркомана,
Педраз за х*я кусала.
Бідний Педро аж поблід,
Наче наковтався бліх,
Він так плакав і ридав,
Що як кончив, аж упав.
Ми стояли і дивились
Чуть від сміху не вдавились.
Не тільки у Віки ми були,
А ще у Владика пили,
Пили в зеленого у Вови,
А ще були ми у Миколи,
А ще й Олега не забули,
Санькові голову звернули.
Ходили так ми до утра,
Забули навіть про педра.
Лиш Кустрьо у нас одна
Не забула про Педра.
Закохалась як коза
В настоящого козла.
Кохайтеся чорнобриві
та не з козалами,
Бо козли роготі роблять
Лихо з вами.
А тим часом із садочка
Діана виїджає,
Під нею Педро-вороненький
На силу ступає.
А ми опять
По другому кругу пішили бухать.
Рішили Вітку з собой взять
І з нею разом забухать.
Збулася Віткина мєчта,
Кровіще випила вона,
Вампіром стала суча дочка
Розкудкудалася, як квочка.
Вона бухала "сем" і водку,
Все заливала в свою глодку.
Не оставливав нам ні каплі,
Вирвемо ми їй всі патлі.
Труп її ми закопаєм
і молитву прочитаєм.
Встане Вітка із могили,
Як настане нічка мила.
Знову серденько заб'ється
І вампір у ній проснеться.
До сусідки ми ходили
Альону замочили,
Вона не крикнула ні звуку,
Мені лиш відкусила руку.
Про діану ми згадали і в садок почиберяли
Та Діана і Педро
Дро-дро-дро...
Там зелений рачки лазе
І шука обидва глаза,
А Владун глаза підняв
і глаза ті поковтав.
Sms -ки в "Ухо" Герас посила,
Все шука Му-му, а її нема.
Валінтін-Педро Діані
Зраджував з Му-му в дивані.
А Діана суча дочка,
Рокудкудакалась, як квочка
Death Free i Dark Lady не любила страх,
Давно вона хотіла,
Щоб їхні душки полетіли кк чортам
І щоб і дух не пах.
Салабон без голови,
Напісяв собі в труси.
Він мочився на англійській,
На зарубі, на російській.
Сидисть Вікуся перед нами,
Її уже вперед несуть ногами,
Її на кладбіще скотину,
В суху забиту домовину
І ми вже поминки справляєм,
Сидим за столиком бухаєм
і періжечки поїдаєм,
капуснячком запиваєм.
Там лерку зустріли,
Водкой-пивом напоїли.
в кайфі вона в пляск пустилась
І до Мирной покотилась.
Лєра Мирну попустила,
Що її аж перекосило.
А Альона наша,
Все співає чайка наша
Все танцює і співає,
Мирну сукой називає.
А Кличові-блізніци,
Роботящі молодці.
Яму Мирній розкопали
І на х*й її послали.
А наш Вова Шаптала,
Ходе п'яний: ла-ла-ла...
А у Олега нервовий тік,
Бо він не раз з уроків втік.
Кулішонок друг Миколи,
Однокласник, учень нашої школи,
Могилу Мирної розкопав
І сам в загробний світ помчав.
Так і день закінчився,
Але не для діани і Педра.
Не закінчився і в нас,
Бо потєхі тільки час!!!!!!
ID:
232983
Рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата надходження: 05.01.2011 10:33:42
© дата внесення змiн: 06.01.2011 10:18:33
автор: Даша Піддубна
Вкажіть причину вашої скарги
|