Коли ти п’єш каву,
Твої губи стають такими теплими і запашними.
Коли ти плачеш –
Твої очі такі м’які й солоні.
Коли ти спиш –
Маєш екзотично-кислуватий присмак.
Коли тобі добре,
Ти стаєш солодким, як вино.
Я так обожнюю тебе куштувати,
Кожної миті – це новий смак:
Горіхів, перцю, солодкої вати…
Ловлю я кожен твій умовний знак.
Що викликає вмить рефлекси безумовні,
Та найчастіше лиш один рефлекс…
З тобою ми, як підлітки бездомні:
Не маємо нічого, та маєм гарний секс.
Більше нічого й не бажаєм,
Лише п’янкої ейфорії.
Я - наркоман, й без тебе так ламає.
Не вмію мріяти, та певна, що ти – мрія.
Неначе знаючи сакральну таємницю,
Над іншими сміє́ мося відверто;
Кудись спішать, все за грішми женуться, ницо!
Щоб на ногах обох стояти твердо.
П’ять гривень на день – з нас цього достатньо,
Та й лежати приємніше, аніж стояти.
Тобою обідаю й вечеряю жадно,
Собою напоїш, щоб знов похмеляти.
Ти – моє натхнення, а я твоя згуба,
Тебе не пускаю, тримаю в собі.
До болі кусаю за шию та груди.
Можливо ти ситий, та я – іще ні!
Дякую!
