Вона хилилась і дивилась в воду
в калюжі бачила свій ніжний стан.
Шукала серце і шукала броду
але ж калюжа це не океан...
Вона ховалась і дивилась в небо
У ньому бачила лиш темряву густу.
Вона ховалась й думала, що треба
лиш пережити осінь цю сумну й просту...
Вона ішла босоніж і світились очі
Ледь дихала, росою оживлялась.
Вона була нещасна і чорніша ночі...
З світанком ЦЯ - душою прикидалась...
