Стену
Тихо, т-с-с-с-с... Навшпиньки лізе
Невтамоване закляття;
Недостигнувше залізо
Лізе, лізе, в дім до Лізи,
Попід тином, полем, яром,
Покотом, крізь сніжні кручі,
Цвяхами в ногах Ісуса,
Святотатсвом, мов покута
У покуття до колосся
Лізе, лізе, як волосся,
Що струмить солодким шовком,
Крехче псом і виє вовком,
Замовкає, замирає,
В путь рушає.
Не лякає,
Стає звичкою пустою,
День за днем до ніг зтікає,
Паском, колосом, волоссям.
І на полі, й коло столу
Соком скомкує мокроту,
З їжею іде до рота
Й знов - покотом коло плоту...
Йдуть турботі і вологі
Для вогню перестороги,
Для доріг барвисті мапи
Прагнуть втримать вільні душі
В межах черствих обладунків.
Тихо, тихо... Ніч настане,
Принесе пусті години,
Може витравить з дитини
Закіптюжені омани,
Слабкості, порожні драми,
Мореплавання по скелях,
Долю й іншу грішну ману,
Страхи й запівнічну сечу,
І непевності кайдани.
Спатоньки вкладе малечу
І розкаже тиху казку -
Що Бабай уже за плотом
Сіллю, каменем, покотом...
́́
ID:
233895
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 09.01.2011 23:06:25
© дата внесення змiн: 09.01.2011 23:06:25
автор: Akademik
Вкажіть причину вашої скарги
|
