Підйом о сьомій… Восьма тридцять – зал:
Важкі гантелі, вправи та розтяжки.
Якби ти знав… Якби ти тільки знав,
Як прокидатись на одинці важко.
Десята тридцять – дистанційний біг.
Можливо так ти від думок тікаєш?
Хоч день без планів витримати б зміг?
Мовчиш… Не кажеш… Брешеш? Чи не знаєш?
Дванадцята година – денний сон.
Двадцять по другій – кава з бутербродом.
О третій поливаєш свій вазон,
Який на зло не видався до вроди.
Четверта – справи. Шоста – знову зал.
Качаєш м’язи аж до болю в грудях…
Якби ти знав… Якби ти тільки знав,
Як важко прикидатись не на людях.
О восьмій сауна. Фільтрація думок.
Масаж як завжди рівно о десятій.
Зроби на зустріч хоч маленький крок –
Я падаю… Зумій мене впіймати.
Об одинадцятій ти кажеш про любов,
А з півночі показуєш кохання
Так палко, що холоне тепла кров.
Цілуєш ніби вперше… чи востаннє?..
Підйом о сьомій…
01.10.2010
дуже приємно читати такого гарного вірша першим... маю надію що графік літературного героя буде значно відкоректований в бік збільшення проведеного разом з героїнею часу
єдиний вихід для тебе - вдень відсипатися 
