Начебто сонце із бабиним літом
В парі зійшлись на останній
танок...
Мелодію часу барвистого листя
Запише музика у нотний рядок
Змалює художник у лоно уяви
На полотно, що піде у віки
А чи досягне тих зір неосяжних,-
Суддями станнуть
майбутні смаки
Тепле проміння ще
бється в оселю
Взавтра, можливо,
цьому вже кінець
На площину, впуститись благає,
Розгорнутих.
Наших гарячих сердець
