Кищуку Ярославу
( найкращому другу моїх
юних літ.
м. Косів, 1988 - 90 рр.)
Світанням ніжиться земля
Примхливість грається з реаллю
Давай-но знову,- ти і я
Ввійдемо в пісню водограю
Давай пірнемо у вітри
Втічем з майбутнього в минуле
Не зустрічались довго ми…
Не куй, не згадуй нам зозуле
Давай-но знову,- ти і я
Берізці косу заплітати
Допоки ж ми іще,- життя,
Навіщо дружбі помирати ?!
