зібрані в пам'яті клаптики долі
жалем холодним до серця торкнуться,
а почуття наче пташка в неволі
крила -слова, що із вуст не зірвуться
і я мовчу коли треба кричати,
сльози в очах- але я посміхаюсь
моє життя мене вчило втрачати,
а я все ж на милість його сподіваюсь.