Не плач, моя сіра трояндо, такою
Ти рідко буваєш, по суті
І очі із надлишком ртуті
Сумні і важкі після бою
Не рюмсай, я поряд з тобою
Розкиснеш на клейстер з такими ділами
Немов у калюжі картонка
Всі знають, що ти - амазонка
Нюанси залишим між нами
Лягай краще спати, знесилений воїн
Скидай білий верх з чорним низом
Складу твої лати в комод під карнизом
А завтра нове щось накоїм
Ми ті ще з тобою герої
А я заспіваю тобі серенади
Інтимно і місячно тихо
Помірно розчиниться лихо
До ранку відновиш принади
Прокинешся завтра, потужна ресора
Вплетеш у волосся багнети
Озброїш паперами файли щоб скоро
Трощить хробакам кабінети
Підбори у камінь зацокають дзвінко
Все буде нармуль, от побачиш
А зараз чарівно ти плачеш
Зворушливо так, моя жінко.
Намагаюсь вловити, чим "бере" вірш!Складно, але "бере"!!! Та тут так багато всього: і простота зі щирістю, і простість з лукавинкою, іронія з ніжністю = але, без сумніву, справжність Сподобалось вдале переплетення п'ятирядкових (квінтетів) строф з катренами! Саме задоволення!
Мирхо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нові вірші я маю звичку читати вголос, і саме у цьому місці язик трохи буксує. Але є ще й інший нюанс: залишим - звучить нейтрально, а залишмо - як звернення, спонука (на мій погляд, більш емоційно і інтимно).
Мирхо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Більш доцільного використання найсучаснішої лексики годі й бажати. Гарний вірш. Єдине, що я (вибачайте старій вчительці) підправила би: "нюанси залишмо між нами". Я заберу в обране.
Мирхо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже імпонує Ваш відгук, тим більше обране.
Все одно хочу спитати чому виникло бажання підправити? Звукопис ш-и-м-м-і-ж не подобається?