Ігореві Римаруку
Кожному – своє небо,
Своє сонце для кожного.
В ѓ́орі сонця не треба, -
Каже
вона
йому.
Кожному – свій вінець.
Терен, своя dolorosa.
Навпростець
Доля
іде -
боса.
Кожен колись не спить,
Вголос рахує півнів,
Кожному в руці болить
Гвіздок,
забитий
опівдні.
Над кожним проллється дощ,
Камінь закриє світло,
Тільки душа на хресті
Плаче
розбитим
ритмом…
