плечі здригаються - схлипи лунають у ритміці
миле дитя ткнеться носом у іграшку-песика
врешті, засне у обнімку з ним - так і прокинеться
песик всміхається - дівчинці теж ніби весело
досить! Не можна! Не ний! Не влаштовуй істерики!
зливу ударів не передбачиш прогнозами
кров на руках і розірвана серця матерія
ти зрозумієш. Дійде, коли станеш дорослою.
двійка червона за поведінку в щоденнику
сука! - лунає їй вслід від батьків й однокласників
марно намацати слід у мережці буденності
тож каламутить всіх революційними гаслами
мара, потвора - так звикла це чути ізмалечку
власну ганебність сприймає як істину, Біблію
світ не для неї - тож дівчина прагне зламати все
фарба ж-бо темна завжди яскравіша від світлої
чорна помада замазала сірість й розгубленість
страх бути недо- десь там, за стіною із принципів
виросла в пеклі - їй звідки дізнатись про людяність?
цими словами свідомість свою заколисує
виросла й втратила, стратами серце прострочене
досі боїться ударів і крики ненавидить
і, коли вкотре лишається в бісів оточенні
горне до песика, всього в сльозах і в помаді
Чудова поезія! 
