Як я родивсь людиною,
Поезіє, й пізнав
Тебе, то я частиною
Тоді твоєю став.
З тобою я дорогою
Життя почав іти,
З твоєю допомогою
Незнанії світи
В цім світі відкриваючи,
До тих людей нести,
Які, тебе читаючи,
Зуміють в них прийти
Й пізнавши їх, лишитися
У них назавжди жить,
Щоб більше не журитися,
Щоб більше не тужить,
А добре усвідомивши
Суть власного життя,
Про неї повідомивши
Також ті почуття,
Що мають, не лиш мріяти
Щасливо завжди жить,
Всі будуть, а і діяти,
Щоб щастя заслужить.
Його лише роботою
Здобуде кожен з нас.
Як ні, то зі скорботою
У серці повсякчас
Нудитись світом будемо,
Аж доки не вмремо.
Лиш працею здобудемо
Все те, що так ждемо.
Ця істина старая є,
Як світ в усій красі.
Ця істина простая є.
Збагнуть її хай всі!
Євген Ковальчук, 31. 05. 2021
